Кафедра метеорології та кліматології.

Завідувач кафедри - професор Сніжко Сергій Іванович

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

тел. 521-32-86

        

 

  Детальніше про кафедру: meteo.univ.kiev.ua

           

Загальна історія

Завідувачі кафедри

Формування наукового і освітнього напрямку з метеорології та кліматології у Київському університеті має надзвичайно глибокі історичні корені. Викладання метеорології розпочалося практично з часу його заснування (1834 р.) і має давні традиції і славні імена, які увійшли не тільки в історію університету, а й у історію української і російської науки. Перші лекції з метеорології в Київському університеті читав з 1846 по 1858 р. завідувач кафедри фізики професор Е.А. Кнорр.

З ініціативи Російської Академії наук у 1855 р. у Київському університеті була заснована метеорологічна обсерваторія, яка згодом стала центром дослідження клімату місцевого краю і відіграла значну роль у розвитку метеорології та кліматології в Україні. Обсерваторія була побудована безпосередньо під керівництвом проф. Е.А. Кнорра. Він був її першим завідувачем.

До 1865 року курс метеорології читав новий завідувач кафедри фізики проф. М.І. Талізін, вихованець Петербурзького університету, учень академіка Е.Х. Ленца. Він був першим російським фізиком у Київському університеті, наукові інтереси якого більше стосувалися фізичної географії.

З 1865 по 1890 р. в Київському університеті працював відомий фізик і метеоролог, член-кореспондент Російської Академії наук професор М.П.Авенаріус, який читав курс метеорології та очолював метеорологічну обсерваторію університету. За ініціативою проф. М.П. Авенаріуса проводилися спеціальні метеорологічні дослідження - актинометричні, з атмосферної електрики тощо. Він досліджував питання річного і добового ходу основних метеорологічних величин - температури повітря і ґрунту, атмосферних опадів тощо. М.П. Авенаріус створив київську школу метеорологів, яка прославилася іменами О.В. Клосовського, К.М.Жука, Р.М. Савельєва, Й.Й. Косоногова.

У 1891 р. значний розвиток географії у стінах Київського університету призвів до створення самостійної кафедрифізичної географії. Яскраві сторінки в її історію вписав П.І. Броунов, основоположник сільськогосподарської метеорології, автор блискучих праць з питань синоптичної і загальної метеорології, а також з фізичної географії. Керуючи кафедрою фізичної географії, професор П.І. Броунов читав фізичну географію, метеорологію і земний магнетизм. Він очолював метеорологічну обсерваторію Київського університету та виступив організатором Придніпровської мережі метеорологічних станцій. Великою заслугою П.І. Броунова була організація видання місячних бюлетенів метеорологічної обсерваторії та обмін ними з головними метеорологічними і геофізичними обсерваторіями окремих країн. Він намагався поширити агрометеорологічні спостереження, що були організовані на Придніпровський метеорологічній мережі, на всю територію Росії.

Після від’їзду з Києва професора П.І. Броунова у 1895 р. його справу гідно продовжив Й.Й. Косоногов, якого у 1922 р. було обрано академіком Української Академії наук. У період становлення Радянської влади (1919-1924 рр.) вагомий внесок у розвиток метеорологічної освіти та науки в стінах Київського університету та за його межами зробив академік АН УРСР Б.І. Срезневський. Його можна назвати одним із організаторів Гідрометслужби України.

У 1933 р. було створено геолого-географічний факультет Київського університету, почав працювати його географічний відділ.

Кліматичні та метеорологічні дослідження факультету очолив професор І.К. Половко. У цей період він опублікував монографію про клімат Києва (1937р.), вивчав сонячну радіацію, тепловий стан ґрунту, випаровування і вітровий режим України. І.К. Половко обробив, підготував до друку і зробив необхідні узагальнення матеріалів аерологічних спостережень метеорологічної обсерваторії за період 1918-1930 рр.

У цей час значно покращилася матеріально-технічна база підготовки метеорологів. До викладання нових спецкурсів студентам університету залучаються провідні співробітники Гідрометеорологічного інституту та Управління гідрометслужби УРСР: М.І. Гук, М.В. Плесконосова та ін.

У 1944р. в Київському університеті створюється географічний факультет, а в 1949р. на його базі відкривається кафедра метеорології та кліматології.

Першим завідувачем новоствореної кафедри став канд. фіз.-мат.наук професор І.К. Половко - відомий вчений з питань загальної метеорології й атмосферної електрики, кліматів Земної кулі і клімату України. У цей час на кафедрі працювали також доцент Г.Ф.Прихотько (пізніше він став першим директором УкрНДГМІ), старший викладач канд. с.-г. наук М.І. Гук (зав. відділом УкрНДГМІ) та асистент Снесарєва Н.С.

Кафедра метеорології та кліматології, продовжуючи кращі традиції київської школи метеорологів і кліматологів, розробляє проблеми агрокліматичного районування України, радіаційного і теплового балансу (професори В.П. Попов та І.К. Половко, доцент М.І. Щербань, кандидат географічних наук П.І.Колісник), клімату і мікроклімату Києва (М.І. Щербань), суховіїв (В.І. Ромушкевич) та снігового покриву (М.М. Михайленко) на території України. Члени кафедри метеорології та кліматології виконали значну експериментальну й експедиційну роботу з метою вивчення випаровування в різних зонах України, мікрокліматичних особливостей водойм, зрошуваних ділянок, полезахисних лісових смуг на півдні України, мікроклімату Києва і Канівського району. Кафедрою опубліковано посібник для практичних занять з метеорології, нариси про клімат України та її окремих районів, методичні вказівки з питань виконання контрольних робіт з метеорології і кліматології для заочників.

З вересня 1953 р. по вересень 1974 р. кафедрою завідував В.П. Попов - визначний фахівець з сільськогосподарської метеорології і кліматології, розробник спеціальних ґрунтових випарників, методика агрокліматичного та фізико-географічного районування. У цей час на кафедрі багато уваги приділяється питанню підготовки наукових кадрів. Протягом 1951-1955 рр. під керівництвом професорів І.К. Половка та В.П. Попова було виконано та захищено 6 кандидатських дисертацій.

З 1974 по 1991 рр. кафедрою керував професор М.І. Щербань – багаторічний декан географічного факультету (1968-1980 рр.), автор численних праць з питань теорії клімату і мікроклімату природних і перетворених ландшафтів, закономірностей зміни кліматів Землі, формування навколишнього середовища і підготовки географів, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки за 1993 р.

Поряд з проф. М.І. Щербанем на кафедрі працювали доценти П.І. Колісник, Г.Д. Проценко, П.І. Кобзистий, В.І. Ромушкевич, Г.С. Воронов та Л.Ю. Науменко. До викладання метеорологічних дисциплін на кафедрі залучалися також співробітники Гідрометцентру України (Є.К. Онуфрієнко, Г.Г. Надоян, Н.Ф. Токар) та УкрНДГМІ (директор інституту, доктор геогр. наук, проф.Логвинов К.Т., заступники директора - доктор геогр. наук, проф. Л.І. Сакалі, канд. фіз.-мат. наук В.А. Дячук, провідний науковий співробітник відділу кліматичних досліджень та довгострокових прогнозів погоди канд. геогр. наук, ст. наук. співробітник В.М. Бабіченко та ін.).

З 1991 р. по 2002 р. кафедрою керував відомий вчений-геофізик, доктор фізико-математичних наук проф. В.М. Волощук. Він працював заступником директора з науки Інституту експериментальної метеорології (м. Обнінськ, РФ) та директором УкрНДГМІ. В.М.Волощук є автором та співавтором близько 150 наукових праць, у т. ч. 5 монографій, зокрема «Введение в гидродинамику грубодисперсных аэрозолей», «Кинетическая теория коагуляции», «Клімат Києва» (співавтор і головний редактор, 1995 р.), «Клімат України» (у співавторстві, 2003).

З травня 2002 р. кафедру очолює доктор географічних наук професор С.І. Сніжко. З його ініціативи на кафедрі було створено навчальну синоптичну лабораторію (2006 р.), значно пожвавилася публікація наукової і навчально-методичної літератури, підготовка наукових кадрів та міжнародні наукові зв’язки. Кращі студенти кафедри здобувають престижні міжнародні гранти, стають переможцями міжнародних олімпіад з метеорології.

Сьогодні на кафедрі працюють 8 штатних викладачів: 2 професори, доктори наук професори (С.І. Сніжко, В.А. Прусов), 5 доцентів, кандидатів наук (В.І. Затула, Р.В. Олійник, Л.В. Паламарчук, О.Г. Шевченко, І.М. Щербань) і 1 асистент, кандидат наук (А.В. Круківська). За сумісництвом працює співробітник УкрНДГМІ, кандидат географічних наук, доцент Тимофеєв В.Є. Навчально-допоміжний персонал кафедри представляють Т.І. Андреєва, І.С. Андреєва, Л.І. Лисенко, І.М. Олексієнко, В.О. Ободовська, Л.І. Чаушева.

В останні роки на кафедрі за сумісництвом викладали також доктор технічних наук, доц. М.М. Талерко (Науковий центр радіаційної медицини АМН України), начальник Українського Гідрометцентру канд. геогр. наук М.І. Кульбіда. Для викладання окремих навчальних дисциплін і спецкурсів залучаються й інші провідні фахівці у галузі метеорології і кліматології: заступник директора Морського гідрофізичного інституту НАН України, член-кореспондент НАН України доктор географічних наук Полонський О.Б., зав. кафедри агрометеорології Одеського державного екологічного університету, доктор географічних наук, професор Польовий А.М., зав. відділом кліматичних досліджень та довгострокових прогнозів погоди Українського науково-дослідного гідрометеорологічного інституту доктор фіз.-мат. наук, професор Мартазінова В.Ф.

Кафедра підтримує широкі міжнародні зв’язки з провідними центрами метеорологічної науки та освіти Росії (Санкт-Петербурзький гідрометеорологічний університет, Московський державний університет ім. М.В. Ломоносова), Великої Британії (Оксфордський університет), Китаю, інших країн. Особливо плідні і багатогранні зв’язки налагоджено з Німеччиною.

Сповнена новими ідеями у науковій і педагогічній діяльності, кафедра метеорології та кліматології увійшла в нове тисячоліття з надією, що її творчий потенціал буде реалізований у державних і міжнародних програмах дослідження довкілля задля досягнення благородних цілей екологічної безпеки нашої Батьківщини.